Усім привіт!
Мене звати Катерина Жеребак, і ось моя коротка професійна історія.
Ще з 10 класу я мріяла стати журналісткою або графічною дизайнеркою. Протягом двох років я навчалася в художній школі й паралельно багато писала — есеї, вірші та прозу. Після повномасштабного вторгнення я довго вагалася, куди вступати, адже до того планувала переїзд у Київ. Та після НМТ і двох місяців роздумів зрозуміла: професія журналістки для мене важливіша за все.
У 2022 році я вступила на відділення журналістики УжНУ, ще не уявляючи, що на мене чекає. Уже через три місяці навчання мені запропонували роботу в університетській газеті «Погляд», і я офіційно працевлаштувалася. Вперше оформила трудову книжку й відчула справжню відповідальність. У газеті мені закріпили рубрику «Вчена рада», а також я мала писати щонайменше три матеріали в кожен випуск. Там я опанувала різні жанри — інтерв’ю, репортаж, замітку, фотофакт. Головний редактор В. Тарасюк жартома казав, що я «почала обростати журналістським пір’ям». І хоча були й помилки, з дорослішанням прийшло розуміння важливості самоаналізу та постійного вдосконалення.
Через рік роботи я звільнилася, і навчання відкрило для мене новий напрям — радіожурналістику. Ми працювали наживо з людьми, вчилися володіти голосом і монтувати власні радіовипуски. Під час практики мою групу запросили на інтернет-радіо «Єден». Я мала можливість виходити у прямий ефір, брати інтерв’ю в переселенця наживо, створювати музичні та книжкові підбірки.
На третьому курсі в моє життя прийшла тележурналістика — і це стало справжнім новим подихом. Ми вчилися знімати, записувати стендапи, брати коментарі в експертів, працювати зі звуком та відеомонтажем. Згодом я проходила практику в онлайн-виданні Ужгородського прес-клубу «Заголовок», де створювала відеоризи для соцмереж, що набирали від 500 до 2000 переглядів.