Чемпіонат світу з програмування: півфінальний тріумф ужнівців

12 студентів, які опановують спеціалізацію «Комп’ютерні науки» на факультеті інформаційних технологій, виступили у півфіналі чемпіонату світу з програмування. 75 команд представляли 43 вітчизняні університети, і в числі учасників були наші хлопці. Вони з чотирьох колективів, а саме: «UzhNU_Olds» (посів 2 місце серед українських учасників), «UzhNU_3yagoda» (увійшов до чільної п’ятірки), «UzhNU_Roman_Empire» (15) та «UzhNU_PEPE» (31). Тренери — Олександр Міца, завідувач кафедри інформаційних управляючих систем та технологій, професор, і Сергій Вапнічний, старший викладач цього ж підрозділу.

До найкращої команди альма-матер увійшли: Ярослав Булина, аспірант, Іван Фекете, магістрант, та Ілля Кривов’яз, першокурсник. Із двома з них вдалося поспілкуватися.

«Я б не сказав, що було важко. Швидше навіть легко. Ми не сперечалися, не кричали одне на одного, як іноді може траплятися в командах; тому все було чудово. Звичайно, не завжди погоджувалися, бо маємо різні погляди, але обговорювали та віднаходили компроміс. Як команда, ми розуміли: кожен із нас окремо є професіоналом, проте основна складність — навчитися співпрацювати, виробити спільні правила гри так, щоб використовувати наші здібності максимально ефективно. Ось ця стратегія й забезпечила результат», — поділився враженнями Іван Фекете.

— Наскільки воєнний стан вплинув на проведення змагань?
— Перший етап збігся з потужними ракетними обстрілами всієї території України, і учасники не могли надсилати свої розв’язки, тож час змагань збільшувався з урахуванням тривалості повітряних тривог. Поширеною проблемою стало відімкнення світла та відсутність зв’язку в деяких учасників. Під час проведення півфіналу це явище набуло масового характеру й впливало на емоційно-психологічний стан та можливість виконувати завдання. Зважаючи на це, команди з України брали участь у півфіналі чемпіонату світу в окремому заліку.

— Що найбільше запам’яталося?
— Момент інтриги на останній годині змагання. Тур зазвичай триває 5 годин. Наприкінці таблицю «заморожують» — учасникам не показують актуальних результатів упродовж останніх 60 хвилин, залишаються лише підсумки четвертої години баталій. Це додає інтриги, оскільки результати інших команд не відомі й складно зрозуміти, чи достатньо задач розв’язано для перемоги. Ми неочікувано для інших вирішили дві задачі під час «заморозки», що дозволило здобути друге місце.

Ілля Кривов’яз додав: «Через воєнний стан було важко сповна віддатися кодуванню. Мені здається, в інших була схожа ситуація. Але проблема не лише в цьому. Виникали й технічні нюанси: у нашого члена команди були перебої зі зв’язком, що позначалося на комунікації. Та на початку, коли тільки сформувалася наша команда, я знав: ми дуже сильні, тож щонайменше проб’ємося до півфіналу чемпіонату світу. Але про фінал іще не думали. Пригадую, як перед першим етапом запитував своїх, чи будемо дуже серйозно готуватися й наскільки далеко плануємо просунутися. І тоді зрозумів, що в нас реальні шанси потрапити до фіналу, а слова наставників це тільки підтвердили».

— А тобі що найбільше запам’яталося зі змагань?
— Теж остання година. Коли зрозуміли, що потрібно вирішити щонайменше дві задачі, а ідея розв’язку була тільки на одну (і ми її ще не реалізували), ситуація стала дуже напруженою. Однак не падали духом, навіть ще більше зібралися. Найкраще було те, як на останніх п’яти хвилинах вдалося заслати задачу. Ці емоції просто не передати!

Що ж, залишається побажати хлопцям та їхнім тренерам підкорення нової вершини — фінальної!

Катерина ЖЕРЕБАК, «Погляд».